Що ж таке естетична реставрація і чи такий хороший цей метод відновлення?
Пломба – вона ж називається сьогодні – естетична реставрація – це відновлення дефекту зуба (утворившогося найчастіше в результаті карієсу) пломбувальним матеріалом безпосередньо в порожнині рота. Всі пам’ятають пломби з амальгами (металеві) і цементні (жовтуваті, часто одна на два зуба), а багато хто досі являється щасливим володарем подібних реставрацій. Років 15 тому на нашому ринку з’явилися композитні матеріали хімічного затвердіння і, нарешті, самі «модні» – світло-полімерні, вони ж фотополімерні, композитні матеріали, які полімеризуються (тверднуть) під дією синього світла спеціальної лампи.
Пломби з світлополімерного композитного матеріалу дійсно гарні. Вони красиві, міцні, пошарове нанесення і полімеризація дозволяє лікарю працювати над естетикою стільки часу, скільки потрібно – без поспіху, а Вам відповідно сидіти в кріслі з відкритим ротом. Додайте до цього величезну кольорову гаму, можливість відтворення за кольором і прозорості всіх шарів зуба, прекрасно піддається поліруванню – відполірована пломба за блиском не відрізняється від емалі.
Але найважливіше в сучасних технологіях відновлення зубів – це механізм приклеювання (адгезії) фотополімерами до зубу. Сьогодні можна говорити про 3-5-річну бездоганну службу цих пломб при постійній необхідності контролювання крайового прилягання (потрібно вчасно помітити відрив пломби від тканин зуба) і шліфувати такі реставраціі, тому що вони втрачають блиск і стають шорсткими.
Раніше пломби трималися в зубі за рахунок створеної геометрії порожнини і пломби, для формування «правильної форми» порожнини потрібно було жертвувати великою кількістю і здорових тканин зуба. Надалі з’явилася можливість створювати мікроскопічні нерівності в емалі, куди затікає клей, що з’єднує пломбу з зубом при цьому всі здорові тканини зуба можна зберегти.
Сьогодні стоматологічні клеї (їх називають адгезивними системами) проникають в мікропори, створені і в емалі, і в дентині. Цим створюється такий зв’язок пломби з зубом, що в експерименті при спробах відірвати пломбу від зуба вона відривається разом з частиною зуба!
І все ж таки у фотополімера є дуже суттєві недоліки, через які в певних клінічних випадках їх застосування для реставрації просто нерозумно.
Усадка під час фотополімеризації – недолік закладений в хімії цих матеріалів. Під час затвердіння пломба скорочується в обсязі від 0,8% до 5%. Якщо розмір пломби не великий, то це не проблема, але, якщо пломба велика, то ризик відриву, розколу пломби і виникнення карієсу під нею зростає разом з розміром самої пломби.
Друга проблема – продовження першої, тому усадка веде до появи внутрішніх напружень в самій пломбі. В результаті відколюються тонкі стінки зуба. Напевно, хоч у когось, з читачів була ситуація, коли пломба стоїть, а одна стінка відкололася – це результат усадки і внутрішньої деформації.
Неповна полімеризація пломби. Справа в тому, що в роті під дією світла пломба полімеризується тільки на 60-70%. Від цього страждає і міцність пломби і колірна стабільність. Якщо будь-яку пломбу можна було б просто нагріти до 100 град. протягом 15 хвилин, то її міцність зросла б у кілька разів. До речі, цей принцип якраз і лежить в технології лабораторного виготовлення вкладок з світлополімерних композитних матеріалів.
І все таки саме розвиток світлополімерних композитних матеріалів дало поштовх до створення стоматологічних адгезівов (клеїв), про які говорилося раніше. Ці клеї дали можливість приклеїти до зубу не тільки композитні пломби, але і фарфор, метал, декоративні камінчики і ін. А це, в свою чергу, дало поштовх розвитку нової технології. Сьогодні у всьому світі найбільшу популярність завойовують вкладки і вініри з кераміки.
Що краще в кожному конкретному випадку – фотополімерна пломба або керамічна вкладка (або вінір) або металокераміка? Ухвалення рішення в кожному конкретному випадку нерідко буває важко і багато в чому залежить не тільки від суто медичних показань.