Якість протезування визначається: кваліфікацією лікаря і зубного техніка, рівнем клінічного мислення і оснащеністю клініки. Це найважливіші принципи роботи, які дотримуються в нашій клініці і за якими даються безумовні гарантії.
- Зубний протез являє собою складну біомеханічну конструкцію, яка повинна відновити втрачений орган – зуб, максимально наближаючись до параметрів живого.
- Основне завдання лікаря-ортопеда – підбір такої конструкції протеза, яка не тільки замінить відсутні зуби, але і дозволить надовго зберегти решту.
- Наявність найширшого спектра сучасних технологій в клініці дає можливість найбільш оптимально підбирати їх під конкретну проблему пацієнта, а не навпаки, підганяти рішення проблеми під наявну технологію.
- Високий рівень клінічного мислення наших лікарів вироблений з роками на основі застосування нових (сучасних) технологій.
Методики і засоби, що застосовуються в сучасному протезуванні, постійно удосконалюються. Прагнучи допомогти Вам прийняти правильне рішення, хочу описати ті зміни в зубощелепно апараті, які відбуваються після втрати (видаленні) навіть одного зуба.
Ще в 1905 році Годон висунув теорію артикуляційної рівноваги, суть якої полягає в наступному. Зубна система являє собою єдине ціле зубних рядів. При цьому кожен зуб знаходиться під впливом замкненого кола сил, що утримують його в одному і тому ж положенні – це один з важливих теоретичних принципів ортопедичної стоматології.
На жаль, часткова втрата зубів супроводжується багатьма вторинними змінами в зубощелепному апараті, найважливішими з яких є:
- деформація зубних рядів, часто супроводжується складними порушеннями оклюзії;
- втрата обсягу кісткової тканини;
- у випадку повної втрати зубів ще й порушеннями нейро-ферментативних процесів.
Протезування подібних хворих неможливо без складної попередньої підготовки.
Причиною деформацій є дефекти зубних дуг, захворювання пародонту, травма, парафункції і ін.
Сюди треба віднести віялообразну розбіжність передніх зубів, при системних пародонтитах та парафункціях. Розвиток їх пов’язано з атрофією альвеолярних відростків, незвичайному навантаженні у напрямку, запаленням пародонту або його дистрофією.
Клінічна картина залежить від багатьох факторів:
- віку хворого,
- числа втрачених зубів,
- давності їх видалення,
- виду прикусу і т.д.
Чим більше часу пройшло з моменту видалення зубів і чим значніше дефект зубного ряду, тим грубіше деформація. У дітей така деформація розвивається швидко, в літньому віці повільніше.
Деформація зубного ряду внаслідок втрати зубів
Дефекти коронок (каріозного і некаріозного походження), зубних рядів, функціональне перевантаження пародонту і т.д викликають вертикальне висунення зубів (вгору або вниз – в напрямку відсутнього або ураженого зуба). Блок зубів разом з альвеолярним відростком на верхній щелепі висувається в просвіт дефекту зубного ряду, до тих пір, поки жувальна поверхня зубів не торкнеться слизової оболонки беззубого альвеолярного відростка, що в кінцевому підсумку призводить до утворення пролежня.
Переміщення зубів в сагітальній площині може відбуватися в двох напрямках: частіше медіальному (до центру) і дистальному.
Усунення оклюзійних порушень при деформаціях зубних рядів є важливою частиною спеціальної підготовки порожнини рота до протезування.
Раціональне протезування неможливо без усунення оклюзійних спотворень, які в свою чергу можуть викликати порушення функції скронево-нижньощелепного суглоба, функціональне перевантаження зубів, блокаду рухів нижньої щелепи і ін.
Усуваючи оклюзійні порушення ми створюємо умови для виготовлення раціональної конструкції протеза.
Методи, за допомогою яких ми нормалізуємо оклюзійні взаємини:
- Шліфування горбів перемістилися зубів.
- Скорочення зубів, що порушують оклюзію, з попереднім видаленням пульпи.
- Підвищенням межальвеолярної висоти. Зміна міжальвеолярної відстані усуває оклюзійні порушення, покращує зовнішній вигляд хворого і допомагає попередити дисфункцію суглоба.
- Накладенням спеціальних протезів і апаратів, що викликають перебудову альвеолярного відростка (ортодонтичний метод).
- Накладення спеціальних апаратів, що викликають перебудову альвеолярного відростка з попередньою кортікотомію (апаратурно – хірургічний метод).
- Видаленням зубів або зубів і альвеолярного відростка (хірургічний метод).
- Протезуванням.
Вибір методу визначається характером клінічної картини, віком і загальним станом хворого. Якщо який-небудь метод не дозволяє вирішити задачу, вдаються до поєднання методів (комбіноване лікування).